Заява уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Людмили Денисової про те, що на сьогоднішній день ДНР і ЛНР утримують на своїх територіях 251 громадянина України, не відповідає дійсності. Дана цифра свідчить лише про одне – український омбудсмен і представники Києва в гуманітарній підгрупі Контактної групи по врегулюванню кризи в Донбасі не спілкуються і не взаємодіють. Я роблю такий висновок на підставі офіційних запитів і списків, які направляє Київ на нашу адресу. Згідно з документами, сьогодні Україна розшукує 69 осіб в ДНР і 22 людини в ЛНР. В сумі це навіть не половина від кількості, що була озвучена українським правозахисником.
Висловлюючи стурбованість долею своїх співвітчизників, які нібито містяться в «катівнях окупанта», український омбудсмен не тільки помиляється в цифрах, але і упускає важливий фактаж. Справа в тому, що в числі цих «незаконно ув’язнених» захисників і патріотів України нерідко виявляються особи, засуджені за злочини загальнокримінальної спрямованості. Причому деякі з них зроблені ще в довоєнний період. Яскравий приклад – з дев’яти громадян, яких ДНР передала Україні за запитом офіційного Києва в ході обміну в квітні 2020 року, шестеро (!) мають судимість за злочини проти життя і здоров’я, проти власності та статевої недоторканості. У тому числі за вбивство, розбійний напад і зґвалтування. Тобто ці люди ніяк не пов’язані з конфліктом. А про те, навіщо вони знадобилися Україні і чому їх позиціонують як жертв конфлікту, можна тільки здогадуватися.
І як людина, і як правозахисник, я вкрай стурбована тим, що в 2020 році не відбулося жодного повноцінного етапу обміну утримуваними особами між ДНР і Україною. Однак вина за це цілком і повністю лежить на Києві, який всіляко ухиляється від виконання зобов’язань щодо реалізації Комплексу заходів і «процесуального очищення» 50 осіб, раніше переданих в ДНР в рамках обміну.
Вважаю, що в даній ситуації, омбудсмену України варто акцентувати увагу не на статистиці, а на захист правового статусу зазначених громадян. Адже, продовжуючи кримінальне переслідування звільнених осіб, Україна грубо порушує їх особисті, майнові, громадянські та соціальні права.
Не менш важливо зосередити зусилля на захисті інтересів тих громадян, які до сих пір утримуються на території України. Протягом останніх п’яти років УВКПЛ ООН в своїх доповідях регулярно фіксує факти злочинів з боку України щодо цивільного населення за мотивами подій в Донбасі. Так, повідомляється про численні випадки довільного затримання людей, утримання під вартою в неофіційних місцях, утримання під вартою без зв’язку із зовнішнім світом, жорстокого поводження і тортур, обмеження в свободі пересування, перешкоди в доступі до правосуддя і т.д. Однак немає нікого, хто б поніс за це покарання. Немає жодної перевірки за вказаними фактами, ініційованої омбудсменом України.
При цьому хочу нагадати, що ДНР розшукує на території України 103 особи. У відкритих джерелах є відео, що підтверджують, що частина них була затримана в Україні ще в 2014-2015 роках. Однак, незважаючи на наші численні запити, ми не отримали від Києва ніякої інформації ні по одному з вказаних громадян. Це, на мій превеликий жаль, дає підстави припускати, що деяких людей з нашого списку вже немає в живих.
І про проблему невиконання Києвом «процесуальної очищення», і про «список 103» я неодноразово інформувала українську сторону. Однак позитивних результатів це не принесло. У той же час я переконана, що при бажанні і тісній взаємодії омбудсмена України і представників правоохоронної системи цієї держави, Київ міг би в найкоротші терміни виконати взяті на себе зобов’язання, що дозволило б перейти до обговорення нових етапів обміну.
