У квітні 2014 року виконуючий обов’язки президента України почав так звану «антитерористичну операцію» в Донбасі, що призвело до трагічної громадянської війні на території нашого регіону.
Українська сторона протягом трьох років продовжує вести війну проти власного народу, застосовуючи широкий спектр заборонених міжнародним гуманітарним правом агресивних методів ведення бойових дій. Так, крім щоденних обстрілів, яким піддаються території Донбасу зі зброї різних калібрів, в обох Республіках активізувалася діяльність диверсантів. Лише за останні півроку можна згадати результати підривної діяльності української сторони, метою якої було знищення героїчних лідерів Республіки Арсена Павлова і Михайла Толстих. Неодноразово перед цим українські спецслужби здійснювали підготовку злочину, в результаті чого загинули кілька цивільних громадян і близько десяти отримали поранення. Не варто забувати про лютневий теракт в районі мотелю. Нагадаю, що тоді загинув один чоловік, поранення отримали ще 18 осіб, в тому числі двоє дітей. Жертви серед цивільного населення Республіки є черговим доказом грубого порушення українською стороною норм міжнародного гуманітарного права. Посягаючи на базові права наших мешканців – на життя і безпеку особистості, – українська сторона повністю ігнорує норми Загальної Декларації прав людини.
Не варто забувати про те, що спецслужби України продовжують спроби вербування наших громадян. Ми всі пам’ятаємо історію військовослужбовця Республіки Едуарда Клипи, який мав здійснити диверсію, в результаті якої постраждали б мирні громадяни цілого селища.
Нещодавно в Луганській Народній Республіці відбулося затримання диверсійно-розвідувальної групи, в результаті діяльності якої загинув начальник управління Народної міліції ЛНР Олег Анащенко. Це угрупування також здійснювало підготовку терактів за межами ЛНР, в результаті чого мало постраждати цивільне населення. Цей факт в черговий раз свідчить про те, що українська сторона вдається до терору і геноциду населення Донбасу.
Згідно зі статтею 51 Додаткового протоколу 1 до Женевських Конвенцій 1949 року, що цивільне населення не повинно бути об’єктом нападів. Забороняються акти насильства або погрози насильством, які направлені на тероризування цивільного населення.
Хочу нагадати, що згідно з нормами міжнародного гуманітарного права злочини, що здійснюються українською стороною, є злочином проти людяності і не мають терміну давності.
