Ось уже шість років минуло з трагічних подій, що сталися в одеському будинку профспілок 2 травня 2014 року. Однак душевний біль і скорбота не покидають нас до сих пір. 46 чоловік більше немає на цьому світі … Ми також пам’ятаємо про десятки поранених і тих, хто переніс психологічні травми, яких жорстоко били і кидали назад у вогонь. Все це супроводжувалося наступними незаконними затриманнями і переслідуваннями за свої погляди і переконання. Дані події привели до поламаних доль і ран, які не затягнуться, доки винні не понесуть заслуженого покарання, а потерпілі не будуть повністю реабілітовані.
В цей день я висловлюю щирі і глибокі співчуття рідним і близьким загиблих. Ця трагедія – непоправна втрата для всіх нас. Донбас скорбує і пам’ятає, адже не з чуток знає, що таке біль втрати. Наші думки і молитви в цей день єдині з Одесою.
Ніхто не забутий і ніщо не забуте.
