Проблема насильницьких зникнень людей протягом останнього десятиріччя придбала глобальні масштаби. Фіксується все більше фактів викрадень, необґрунтованих затримань і арештів. При цьому точну кількість жертв встановити дуже складно, оскільки факти зникнень не завжди документуються, а обставини, що відбулися можуть бути достеменно невідомі. За офіційними даними Організації Об’єднаних Націй (ООН), щорічно понад 10 тис. чоловік підвергаються недобровільному зникненню. У той самий час, за оцінками різних правозахисних організацій, до списку зниклих безвісті кожного року потрапляють від 5 до 8 мільйонів чоловік (у тому числі діти).
Задля привертання уваги громадськості до теми, Генеральна Асамблея ООН об’явила 30 серпня Міжнародним днем жертв насильницьких зникнень. Відповідна резолюція була підписана 21 грудня 2010 року. Це не лише пам’ятна дата, а ще й спосіб підтримки ключових міжнародних правових актів, що спрямовані на боротьбу з таким видом злочинів. Такими документами є Декларація про захист усіх осіб від насильницьких зникнень (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН від 18 грудня 1992 року), а також Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень (прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 2006 року).
За даними Організації, нерідко викрадення, незаконні арешти і затримання становляться частиною стратегії з насадження атмосфери терору в суспільстві. Раніше подібні злочини асоціювались лише з режимом військової диктатури, проте зараз відбуваються і під час внутрішніх конфліктів (особливо в якості засобу політичного придушення опонентів). Людей утримують задля шантажу, залякування або отримання викупу.
Нажаль, такі злочини масово фіксуються і під час збройного конфлікту на Донбасі. Згідно даним Апарату Уповноваженого з прав людини в Донецькій Народній Республіці, станом на 28 серпня 2020 року в списку осіб, що зникли без вісті в результаті бойових дій, налічується 362 людини.
Показово, що при насильницькому зникненні можуть бути грубо порушені базові права людини:
- право на життя;
- право на свободу і безпеку;
- право не підвергатися тортурам та іншим жорстоким, нелюдським або принижуючим гідність видам звертання і покарання;
- право на справедливий судовий розгляд і судові гарантії;
- право на ефективний засіб захисту, включаючи відшкодування і компенсацію.
В ООН підкреслюють, що страждає не тільки особа, що утримується, але також його/її близькі. Родини, до яких прийшла така біда, зазнають психологічного шоку, матеріальних втрат.
Організація закликає усі держави докладати більше зусиль для запобігання насильницьких зникнень і притягнення винних до відповідальності.
