Предметно суть особистих немайнових прав і обов’язків родителів і дітей розкривається в Главі 13 Сімейного Кодексу України, в редакції, що діє на території Донецької Народної Республіки.
Так, згідно Сімейному Кодексу батьки зобов’язані:
- забрати дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я (в окремих випадках, які закон встановлює як виключні, дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому медичному закладі);
- невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини у відповідному відділі РАЦС (у випадку несвоєчасної державної реєстрації народження без поважних причин, на одного з батьків складається протокол про адміністративне правопорушення);
- визначити прізвище, ім’я та по-батькові дитини.
Окрім того, ст.150 Сімейного Кодексу передбачені інші обов’язки батьків:
- виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
- піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
- забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
- поважати дитину.
Батьки не мають права експлуатувати свою дитину, піддавати фізичним покаранням, що принижують людську гідність дитини.
Разом з цим, батьки мають право на:
- особисте виховання дитини, залучення до виховання дитини інших осіб, передачу його на виховання до фізичних і юридичних осіб, вибір форм та методів виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства;
- безперешкодне спілкування, окрім випадків, коли таке право обмежено законом;
- самозахист своєї дитини, повнолітніх доньки і сина;
- звертання до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Вони мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом;
- відібрання дитини у будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду;
- визначення місця проживання дитини. При цьому місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків і самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місто проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається самою дитиною;
Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов’язки по відношенню до дитини, як і повнолітні батьки, і можуть здійснювати їх самостійно. Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини і мають право на безкоштовну правову допомогу.
Здійснення батьками своїх прав і виконання обов’язків повинні засновуватися на повазі до прав дитини і її людської гідності. Права батьків не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Ухилення батьків від виконання власних батьківських обов’язків є підставою для покладання на них відповідальності, що встановлює закон:
- позбавлення батьківських прав (ст.164 Сімейного Кодексу);
- відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав (ст.170 Сімейного Кодексу);
- залучення до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
